Особливості формування статевої ідентичності особистості на різних вікових етапах
© О. В. Овчаренко
Особливості формування статевої ідентичності на різних вікових етапах
Дослідження міжособистісних відносин дітей за допомогою аналізу історико-культурних норм статево-рольової поведінки, еволюції дитячих спільнот в статевовіковій структурі суспільства, а також психологічних особливостей взаємовідносин сучасних хлопчиків та дівчаток в групах своєї статі приходить до розробки проблеми статевої диференціації в дитячій групі. Існує неоднозначний характер детермінації поведінки в відповідністю з статевою приналежністю на ранніх стадіях онтогенезу – від старшого дошкільного до підліткового віку.
Первинною соціальною групою, в якій проходить процес статевої ідентифікації, є сім’я. За допомогою механізму ідентифікації зі значимими людьми, а особливо з матір’ю і батьком, формується психологічна стать дитини через оволодіння нею нормами і стереотипами поведінки в відповідністю з статевою приналежністю. Цей механізм спрацьовує не лише у взаємодії дитини з навколишніми, але й у відношенні культурних носіїв статевої диференціації, наприклад, літературних, казкових персонажів.
Вперше процес статевої ідентичності відбувається уже у 3-4 – річному віці. Малюки звертають увагу на свою зовнішність, манеру поведінки, починають порівнювати себе з іншими, знаходять об’єкт обожнення в референтній для них соціальній групі. Дитина починає розуміти, що на світі існують хлопчики і дівчатка, і між ними є різниця. Незрозуміло для батьків діти переживають своє перше і сильне почуття – кохання.
В молодшому шкільному віці діти дуже сенситивні до прийняття стереотипів статево-рольової поведінки. Так, у свідомості дітей під „фемінністю” дівчатка розуміють уважність, розуміння, турботу, лагідність у спілкуванні, а хлопчики під „маскулінністю” – самостійність, перевагу, активність. Можливо саме тому у віці 7 – 11 років дівчатка виявляються більш стурбованими, гуманними в спілкуванні з однолітками і молодшими дітьми, ніж хлопчики.
Для хлопчиків диференціація чоловічності і жіночності більш важлива, ніж для дівчат. У дівчат еталони чоловічності–жіночності мають тенденцію до зливання, але у випадку їх диференціації образ „Я” проектується в свою область простору.
Приблизно в 11-12 років у дитини виникає інтерес до свого внутрішнього світу, у подальшому відбувається поступове ускладнення й поглиблення самопізнання. Завдяки інтенсивному інтелектуальному розвитку з'являється схильність до са¬моаналізу. Образи "Я", що створює у своїй свідомості дитина, відображають усе багатство її життя. Уявлення про фізичне "Я", свій розум, здібності у різних сферах, силу характеру, товариськість, доброту та інші якості, інтегруючись, утворюють когнітивний компонент "Я-концепції" особистості. З ним тісно пов’язані оціночний і поведінковий компоненти. Для дитини важливо не просто знати, яка вона насправді, але й розуміти, наскільки значущими є її індивідуальні особливості, їх оцінка істотно залежить від системи цінностей, що складається завдяки впливу родини й однолітків.
Орієнтація на певні зразки поведінки багато в чому визначає зміст нової системи життєвих цінностей та загальну спрямованість формування особистості індивіда. У цьому привабливими можуть стати зовнішні ознаки дорослості, в яких вбачаються характерні риси й переваги цього статусу (куріння, випивка, доросла мода в одязі, косметика, форми відпочинку, флірт тощо). Освоєння подібних ознак часто ототожнюється з утвердженням і демонстрацією власної дорос¬лості найлегшим шляхом — через наслідування.
На стадії переходу взаємо¬відносин і зв'язків стереотипні вимоги групи до поведінки індивіда спонукають останнього до вироблення відповідної лінії поведінки, ситуативного вибору конкретного її варіанту.
У хлопчиків ідентифікація з образами чоловічого суб’єктивного простору виникає паралельно зі зближенням образів дівчат і жінок. Хлопчик починає відчувати свою мужність тоді, коли він відчуває жіночий прояв у дівчат, які його оточують. У дівчат же переживання жіночності прямо не повязане з інтеграцією „чоловічих” образів. Самооцінка хлопчиків визначається почуттям дорослості, яке можна віднести до процесу наближення реального і ідеального „Я” до образу-еталону дорослого чоловіка. У дівчат самооцінка повязана з поєднанням чоловічих і жіночих образів в єдиний компонент дорослості, а також приєднання до цього компоненту.
В підлітковому віці починає відкриватись кризовий шлях переходу від дитячої, інфантильної ідентичності до дорослих і зрілих її форм. Виникаючий в пубертатному віці інтерес до протилежної статі, створює все емоційно привабливим для хлопчика. Проте, при відсутності соціально прийнятих інструментальних засобів реалізації такого захоплення зберігається дитяча позиція по відношенню до більшості осіб, які є для підлітка еталоном жіночності. Тому виникаюче захоплення хлопчиками може несвідомо переживатись як наближення до жіночої і віддалення від чоловічої частини суб’єктивного простору. В такому випадку „Я” особистості може ідентифікуватись з привабливим для нього об’єктом. На таку неусвідомлену „втечу” від своєї статі, зявляється захисно-компенсаторна поведінка (в тому числі агресивна) по відношенню до дівчат, маскуються зовнішні прояви інтересу до жіночої статі.
При співставленні вербальної і реальної поведінки виявляється, що дівчатка вище, ніж хлопчики, оцінюють свою поведінку як направлену на добробут однолітка. Частина дівчаток, з одного боку, слідує соціальним очікуванням дорослих, представляючи себе в позитивному світлі, а з іншого боку, як не парадоксально, йде проти цих очікувань і проявляє мужність, чесно заявляючи про свої егоїстичні наміри і підкріплює їх реальними діями.
Хлопчики свої зусилля в свою користь і в користь товариша оцінюють приблизно однаково, але реально лише більша частина з них поводяться відповідно. Дівчатка проявляють високий рівень соціальної поведінки. Хотя „егоїстичних” дівчаток вцілому більше, ніж хлопчиків, але вони або навмисно приховують це і „на публіку” демонструють соціально прийняті норми поведінки, або ж не усвідомлюють свого мотиву. Частина дівчаток демонструє усвідомлену негативну поведінку, направлену проти моральних норм допомоги, і в цьому випадку протиріччям між вербальною і реальною поведінкою в них немає.
Зростає прагнення підлітка бути самостійним, зумовлене всім ходом психіч¬ного розвитку, набутим життєвим досвідом та змінами в організмі, зумовленими його дозріванням. Водночас підлітки гостро потребують доброзичливої й тактовної підтримки з боку дорослих, яка б допомагала реалізації їхнього прагнення до самостійності через конструктивні прояви свого „Я”.
В груповій ситуації у хлопчиків сильніше виражені почуття своєї єдності з групою, взаємний вплив учасників, суперницький азарт. Дівчатка ж більш серйозні і відповідальні, прислухаються до критики та похвали. У дівчаток краще виражена орієнтація на думку авторитетного дорослого, а хлопчики більшою мірою орієнтуються на групу однолітків, їх думку і оцінку, оскільки група своєї статі для хлопчиків наділена явищем референтності.
З. Фрейд виділив такі стадії психосексуального розвитку дитини:
1. Оральна стадія – пов’язана з кормінням немовлят груддю матері. В цей період дитина переживає почуття єднання з матір’ю через фізичний і емоційний контакт в процесі годування. З.Фрейд вважав, що саме в цей період дитина вперше переживає почуття, схожі на сексуальне задоволення.
2. Анальна стадія – пов’язана з научінням дитини перших гігієнічних норм, встановлення понять „добре” та „погано”. Тут дитина починає контролювати свою поведінку, піддаючи її встановленим ідеалам „его”. На цьому етапі формуються уявлення дитини про свою приналежність до статі, проявляється сексуальне та дружнє відношення до оточуючих людей.
3. Фалічна стадія – діти відкрито проявляють своє зацікавлення до осіб протилежної статі у стосунках з однолітками, виникають питання щодо відмінностей та схожостей між дівчатками і хлопчиками.
4. Генітальна стадія – характерна для підліткового віку, проявляється у сексуальних відносинах, відбувається гормональне зацікавлення до своїх геніталій та геніталій осіб протилежної статі.
Статева диференціація відображає, з одного боку, сам факт наявності психологічних ознак, повязаних з статевою приналежністю, а з іншого – процес набуття цих ознак, формування психологічної статі особистості в історії суспільства (соціогенезі) і індивідуальній історії людини (онтогенезі).
На кожному віковому етапі хлопчики і дівчатка проявляють різну чуттєвість до певних аспектів спільної діяльності: до ступеня взаємодії з іншими дітьми в групі (інтерактивна - коактивна), до форми санкціонування (покарання - заохочення), до самого факту наявності чи відсутності групи. Причиною таких відмінностей є не лише статева приналежність, а й відмінності соціальної позиції, які складені історично-культурними формами поведінки чоловіка та жінки.
|
| Категория: Мои статьи | Добавил: klimmi (09.11.2008)
| Автор: Ольга Овчаренко
|
| Просмотров: 7193 | Комментарии: 8
| Рейтинг: 3.5/2 |
|
|
|
| Меню сайта |
|
|
 |
| Категории каталога |
|
|
| Форма входа |
|
|
| Наш опрос |
|
|
| Поиск |
|
|
|
| Друзья сайта |
|
|
| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
|
